Дипломатія в цілому і дипломатичні візити зокрема - найважливіший інструмент формування зовнішньої політики, побудови міжнародних відносин. Від якості прийому і дотримання або недотримання протоколу залежить багато що: чи вдасться завоювати розташування бажаних союзників, настроїти їх на вигідні для країни умови і навіть покрасуватися перед супротивниками. Росія спрадавна славиться своєю щедрістю і має багату традицію дипломатичних зустрічей і прийомів зарубіжних гостей на найвищому рівні. Ця спадщина, пройшовши крізь віки, не могла не відбитися і на звичаях радянських часів. Проте недостатня вивченість радянського дипломатичного протоколу досі могла спотворювати знання про не так давно минулу епоху. І тут робота О.Ю. Захаровой трохи відкриває завісу: оприлюднить архівні документи і фотографії, що довгий час були недоступними широкій публіці. Послідовно і захоплююче автор простежує еволюцію радянського дипломатичного протоколу з початку 20-х до середини 80-х рр. В книзі перегораються сторінки щоденників, листів і спогадів глав держав і урядів, партійних і громадських діячів, радянських і зарубіжних дипломатів. Знову лунають відомі імена людей, що відвідали Радянську Росію і СРСР з офіційним візитом : Амануллы-хана, И. фон Ріббентропа, У. Черчіля, Ш. де Голля, И.Б. Тито, Мао Цзэдуна, И. Ганді, Г.А. Насера, Р. Ніксона, Ф. Кастро Рус і багатьох інших. Переліки подарунків членам делегацій і дарів у відповідь змінюються меню офіційних прийомів в Кремлі і в особняку МЗС СРСР. Програми перебування в Москві, столицях і містах союзних республік, схеми зустрічей і дротів. Оживає історія, повертається, хай і на короткі миті, атмосфера епохи. Дипломатичний протокол міняється, але завжди залишається частиною державної церемоніальної культури, підтримуючи імідж і престиж влади.