Дуже часто читачі ставлять мені одні і ті ж питання: чи правда, що я усиновила Аркадія, удочерила Машу і живу в селищі Ложкино в оточенні безлічі тварин? Напевно, коли автор пише книги від першої особи та ще дає головним героям імена членів своєї сім'ї, у людей виникає відчуття: письменник розповідає про себе. З одного боку, це вірно - багато що в моїх романах грунтоване на особистому досвіді, з іншою... Я не отримувала величезного спадки, як Даша Васильєва, не втікала з будинку, як Євлампія Романова, не росла в сім'ї алкоголічки і карного злочинця, як Віола Тараканова, і ніколи не була чоловіком, як Іван Подушкин. Але проте мої персонажі - це я, а я - це вони. Щоб відокремити агрипину від Дарини, я і написала автобіографію, в якій немає ні слова брехні. Яке про які події я просто умовчала. У рік, коли мені виповниться сто років, я випущу ще одну книгу, де розповім абсолютно все, а доки... Життя триває, в ній трапляється всяке, хороше і погане, незмінним залишається лише мій девіз: "Що б не сталося, ніколи не здайся"!