Світанок застав нас на підльоті до В'єтнаму. Небо розігралося фарбами на півдорозі до пункту призначення маленького аеродрому Селетар. Десь позаду мірно гудуть двигуни нашого залікованого Боїнга 737—500, повітря спокійне, як сметана в холодильнику. В ефірі час від часу щось квакають незрозумілими нам мовами. Ніч тягнеться потворно довго. Хочеться спати, але попереду ще дві години польоту і посадка. Посадка, яка має стати найважливішою перевіркою молодого капітана. Цей капітан — я.