Франція, 14 століття. Велика чума забрала безліч життів. Все майже як у нас. Тільки в цьому світі святі безсмертні, а ельфи живуть серед людей: воїни, вчені, лікарі та менестрелі. Але тепер їх звинувачують у тому, що це вони викликали мор. Брови, колись чорні, перетворилися на дві тонкі білі пір'їнки і волосся посмикнулося інеєм, як сивий.— Марин! Ховати не встигали. Навіть дворян. Спадкоємиця замку Шинон зрівняна із селянкою. Чому він не повернувся раніше! А якби й повернувся? Що він міг би зробити? Чума не небезпечна для нього, але не для неї. Етьєн обережно провів рукою по її щоці. Холодна. Снігуронька. Місячне світло на руці. Тонне срібне кільце блиснуло на пальці. Там, за єпископським палацом, по замерзлій Сені, мела поземка і Нотр-Дам білів у місячному світлі, як сніговий замок. Повітря просякнуте димом, на жаль, не рятує від чуми ... » Від автора: Оповідання було вперше опубліковано в журналі «Хімія і Життя - 21-е століття».