Ось не хотів я нічого цього. І близько не думав. Навіть коли з'явилася можливість значно посилити свій атрофований дар, вставши в один ряд із сильними обдарованими. Але схоже, кому багато дається, у того і в п'ятій точці починає свербети. Та неслабо так, що навіть у мозок віддається. Ну, як інакше пояснити те, що мені раптом захотілося ні багато ні мало захопити Азов? Скромно так. Ага. Думаєте слабо? А ось я не думаю. Чого тут думати, трясти треба!