Світ фронтира, пустки загиблих міст, збирання ресурсів, що залишилися після практично загиблої цивілізації, інтриги, сутички не на життя, а на смерть… Бородін завжди приховано до цього прагнув. Він, можна сказати, жив цим упродовж кількох років. І нарешті те, чого він так хотів, справдилося. Перед ним новий світ, повний загадок і пригод. Життя, без сумніву, вдалося, якщо опинився там, до чого ти, по суті, готовий і — чого вже там — де тобі по-справжньому подобається. Але… Завжди є це «але». Не до вподоби йому те, що він потрапив сюди волею якихось таємничих ляльководів, які постійно тяжіють над занедбаними в цей світ землянами. Він не проти тут залишитися. Але це має бути його вибір, і нічий більше. Саме тому заради набуття ключа, що веде додому, він битиметься до останньої можливості, як кажуть, не шкодуючи живота свого. Не кажучи вже про ляльководів. І краще їм приготуватися до неприємностей.