Коли я переконував себе в том, що мені не втрачати, я і подумати не міг, що щось все-таки залишилося. Велике і незриме, що не давало мені переступити чортові. Чоловічість. Це була вона. Але сьогодні я і її залишився. тюльпані", що ще вранці ходили по цій землі. Війна. повною мірою усвідомив, що у цього слова був солонуватий присмак заліза. І шалений біль втрати і безвихідності. Розуміння власного безсилля, коли на твої очі вбивають невинних дітей. І краще, що ти можеш зробити — убити у відповідь.