70-ті роки, Західний Берлін. І. Млечина – молода журналістка «Літературної газети»; германіст та літературознавець, – їде до ФРН, де зустрічається з багатьма західнонімецькими письменниками, редакторами відомих європейських видань та видними політичними діячами. Пізніше найяскравіші враження від цих зустрічей ляжуть в основу цієї книги. Але не тільки. Значну частину своєї роботи автор присвятила дослідженню творів німецьких письменників-романістів XX століття – Г. Белля, Г. Грасса, А. Андерша, 3. Ленца, М. Вальзера, Г. Е. Носсака та ін., основні мотиви яких – війна і вина, нацизм та індивідуальна відповідальність, вибір людини, байдужість та розплата. Попереджаючи про «фатальну небезпеку» ідей расової переваги та насильницькі механізми тоталітарної влади, які «перетворюють людину спочатку на «попутника», а потім на співучасника кривавих злочинів», про катастрофічні наслідки «сліпої віри в догми та утопії» та бездумного виконання «наказів», автор приходить до висновку, що обов'язок кожної людини піддавати критичному осмисленню будь-яке слово або дію, нав'язане ззовні, і приймати індивідуальне рішення, що протистоїть насильству, чим вказує на цілком чітку і страшну паралель із сучасністю. …людина існує не тільки для того, щоб ним керували».Рекомендується до прочитання всім, особливо молодому поколінню.