На дні Гремучої лощини знову згущується туман. Зло повернулося до старої садиби, оточивши себе стіною з живих і мертвих. Танюшка там, за цією стіною, у скляній труні, наче мертва царівна. Відтепер її життя – це страшний сон. І всі сили йдуть на те, щоб зберегти розум і подати звістку тим, хто відчайдушно намагається її знайти. А у тих, хто залишився в реальному житті, свої біди і свої випробування. На плечах у Григорія величезний тягар відповідальності за тих, хто вижив, у душі – біль, за тих, кого не вдалість врятувати, а на серці – камінь через страшну таємницю, з якою доводиться жити. Але він вчиться залишатися людиною, незважаючи ні на що. Влас теж вчиться! Довіряти не-людині, існувати поряд з триголовим монстром і любити жінку яскраву, як зірка.