Автори альманаху сміливо працюють із сюжетами та колізіями, з метафорами та з алегоріями, з самою формою тексту, з його ритмом, з його диханням. Тут є і гротеск, іронія, і філософія, і лірика. Тут миготять інші планети та екзотичні острови, а зовсім поруч виявляються цілком відомі, суто земні пейзажі… Тут є все, щоб довести, що фантастика не заблукала в трьох соснах примітивних сюжетів, що Попелюшка ще жива і готується до нових звершень.

«Моя свідомість рухається вільно в кількох галактиках. Якщо з цього боку подивитися, я не знаю точно, де живу. Втомлююсь, відключаюся за фактом — Марс, значить Марс. Втома - це коли я перестаю справлятися з обробкою вхідної інформації. Вчора я відключився на орбіті планети Гернікора, це в сусідній галактиці Туманність Андромеди. Там була одна не дуже приємна зустріч по роботі. Зараз я на конференції в Сурбонітроні, це недалеко від Альдебарана. Тема? Все та сама: здатність збільшувати внутрішню пам'ять. Я менеджер з продажу спогадів. Обсяг пам'яті для мене дуже важлива складова життя. Життя? Що це таке? У цьому я ще не розібрався до кінця…» (Максим Бахарєв.)