«Давно вже не було в нашій літературі таких пронизливих та ніжних романів про кохання. Історія трьох жінок, кровно пов'язаних одна з одною, історія їхніх взаємин, непростих, хворобливих, незатишних, не може не зачепити, не може не поранити. Чи не банального, не бюргерського. "Немає імені тобі ..." можна було б назвати жіночою історією, але це ще й загальнолюдська історія. Відчуття трагізму буття передано автором надзвичайно переконливо, як і відчуття того, що всі ми мандрівники і що буття мандрівника - звичайно. Але найдивовижніше, що після прочитання роману залишається відчуття трагічності, залишається надія. Для нас, читачів». Вікторія Платова