«Із знеболювальних — у кращому разі укол новокаїну. І грізний рик лікаря: — Чого кричиш? Поменше треба було перед мужиком ноги розсувати! Допомагає стовідсотково: крики з абортарію миттю вщухають. Справді, у лікаря нерви не залізні: з ранку до вечора слухати крики, як у гестапо. Але найкраща анестезія: велика тепла рука медсестри, яка стоїть у головах. У найбільш нестерпні, болючі моменти стискаєш цю рятівну руку сильно. Медсестра потім чи то хвалиться, чи скаржиться, роздивляючись синці й ранки від нігтів, що впивалися: „Або відірвіть колись руку. Аж оніміла. За день двадцять разів як у лещатах побуваєш…“. Їй на ставку штатного анестезіолога».