Люди постійно запитують мене, як так сталося, що я ще живий. Якби в дитинстві мене поставили біля стіни разом з іншими дітьми, і попросили показати того, хто з них доживе до 2009 року, хто матиме п'ятеро дітей, четверо онуків, будинки в Бекінгемширі та Каліфорнії — напевно не обрав би себе. Хера зо два! А тут, будь ласка, я готовий вперше своїми словами розповісти історію мого життя. У ній щодня був ульотним. Протягом тридцяти років я підбадьорював себе вбивчою сумішшю наркоти та бухла. Пережив зіткнення із літаком, вбивчі дози наркотиків, венеричні захворювання. Мене звинувачували у замаху на вбивство. Я сам мало не розлучився з життям, коли на швидкості три кілометри на годину наскочив квадроциклом на вибоїну. Не все виглядало у рожевому світлі. Я накоїв у житті купу різних дурниць. Мене завжди приваблювала темна сторона, але я не диявол, я — просто Оззі Осборн — хлопець із робітничої родини в Астоні, який покинув роботу на заводі і пішов у світ, щоб потішитися.