Третій за рахунком твір знаменитого французького письменника Жоржа Перека (1936–1982), «Людина, яка спить», було опубліковано напередодні революційних подій 1968 року у Франції. Химерна хроніка відторгнення зовнішнього світу і повільного занурення в повне відмову, скрупульозний опис поступового відходу від людей і речей у зону «риторичних місць байдужості» може сприйматися як програмний маніфест цілого покоління, що протестує проти ідеалів суспільства споживання, і як автобіографічне. «За віртуозною грою Перека з літерами і словами, за тонкою пародією, за бурлескною стилізацією стоїть не тільки осмислення багатовікової традиції, не тільки новаторство, що розвінчує і розгвинчує — тут і муки самовизначення, і вся складність швидко мінливого світу, який вимагає постійно шукати і знаходити нові засоби вираження».