Девід Алмонд пише про дітей і для дітей. Пише просто про найскладніше. Про те, що так важливо зрозуміти людині в десять-дванадцять років, про питання, які ятрять душу і на які не знають відповіді дорослі: чи правда, що лопатки потрібні для того, щоб до них кріпилися крила? Чи можуть ожити глиняні фігурки, якщо дуже постаратися, коли їх ліпиш? Чи допомагає від хвороб кохання? І чому повернутися іноді важливіше, ніж піти? Алмонд пише так, що його читають діти та дорослі по всьому світу — його книги перекладені більш як на два десятки мов. У 2010 році він став лауреатом премії імені X. К. Андерсена — найвищої нагороди у світі дитячої літератури.Дівчинку звали Ерін Ло, а її друзів — Січень Карр та Миш Галлейн. Кожен із них міг розповісти невеселу історію, адже всі троє жили у притулку та іменувалися «дітьми з важкою долею». Разом вони спливли на саморобному плоті шукати свободи, а знайшли щось зовсім інше. Точніше, когось у занедбаній друкарні на березі річки жила дивовижна дівчинка Небоока зі своїм Дідусем. Їхня історія виявилася і зовсім загадковою: там були скарби, привиди, Чорний Бруд і таємниця. І коли в цій історії з'явилися Ерін, Січень і Миш, світ Небоглазки став зовсім іншим…