Девід Алмонд пише про дітей і для дітей. Пише просто про найскладніше. Про те, що так важливо зрозуміти людині в десять-дванадцять років, про питання, які ятрять душу і на які не знають відповіді дорослі: чи правда, що лопатки потрібні для того, щоб до них кріпилися крила? Чи можуть ожити глиняні фігурки, якщо дуже постаратися, коли їх ліпиш? Чи допомагає кохання від хвороб? Алмонд пише так, що його читають діти та дорослі по всьому світу — його книги перекладені більш як на два десятки мов. У 2010 році він став лауреатом премії імені Г. X. Андерсена — найвищої нагороди у світі дитячої літератури. Роман «Вогнеглиначі» відразу після виходу в 2003 році приніс йому Вітбредівську премію за найкращу дитячу книгу та Золоту медаль Nestle Smarties. Того літа світ Боббі почав тріщати по швах. Батько чомусь зачастив до лікарні. Від нової школи, куди Боббі доведеться піти у вересні, нічого хорошого чекати не доводиться. І ніби цього було мало, раптом виявилося, що Земля того й дивись згорить у полум'ї жахливої війни. Але саме тоді Боббі зустрів Макналті, огнеглотателя. Він був дивний. Він був страшний. І він був єдиною надією на диво.