Харків, фатальний 1940-й рік. Світ уже захлинається війною, вже прийшли похоронки з фінською, і все переконливіше лунають чутки про те, що вирок «10 років виправно-трудових таборів без права листування та передач» означає розстріл. «Ліс рубають – тріски летять», – виправдовують країну звільнені після викриття єжовщини постраждалі. "Це помилка! Не здавай квитки в цирк, я надвечір повернуся!» – кидають на прощання рідним знову затримувані. Кінотеатри переповнені, клуби репрезентують гастролюючих артистів, з відчинених вікон долинають уривки віршів і джазових мелодій, газети вихваляють грандіозні соцрекорди і річницю укладання з Німеччиною пакту про ненапад…Про те, що все це – бенкет під час чуми, здогадуються. Серед них мимоволі опиняється і Володимир Морський, який заробився в пропалені газетярі, змушений бере участь у розслідуванні жорстокого подвійного вбивства.