У цій проникливій та багатогранній книзі відомого британського марксистського теоретика Перрі Андерсона пропонується розгляд генези, становлення та наслідків поняття «постмодерн». Починаючи з захоплюючої інтелектуальної подорожі до іспаномовного світу 1930-х у ній показуються зміни значення та способів вживання цього поняття аж до кінця 1970-х, коли після звернення до нього Ж.-Ф. Ліотара та Ю. Хабермаса ідея постмодернізму стала предметом найширшого обговорення. Велику увагу в книзі приділено Фредріку Джеймісону, роботи якого представляють сьогодні найвидатнішу загальну теорію постмодерну. Реконструюючи інтелектуальне та політичне тло джеймісонівської інтерпретації сьогодення, «Витоки постмодерну» розглядають її «наслідки» у дебатах 1990-х. Андерсон збагачує його відомий аналіз модернізму, поміщаючи постмодернізм у силове поле декласованої буржуазії, поширення медіатизованої технології та історичної поразки лівих, яким ознаменувалося закінчення холодної війни. Строго дотримуючись своєї інтерпретації постмодернізму як культурної логіки багатонаціонального капіталізму, наприкінці книги Андерсон розмірковує про занепад модернізму, зміни в системі мистецтва, поширення вистави, суперечки про «кінець мистецтва» та про долю політики у світі постмодерну.