Коли ти просто товар на ринку рабів, єдине почуття, яке залишається всередині, – це розпач. Сльози скінчилися, благання забуто, а віри в майбутнє просто немає. Ти лише річ. Однак варто було Софі побачити задумливі очі навпроти своєї клітини, як вона благала до них, просячи волі. Вона вважала, що він вибрав її зі жалості, не уявляючи, що вона спеціально підібрана іграшка для особливої мети. Вона, його відчайдушна дівчинка, буде козирем у цій небезпечній грі, якщо переживе навчання.