Фігура Освальда Шпенглера (1880–1936) стоїть особняком в історії німецької та світової думки. Шпенглер спробував самотужки переосмислити загальноприйняті погляди на еволюційний розвиток людства: він виступив проти лінійного опису історії як нескінченного непереборного прогресу. Натомість він запропонував концепцію циклічного розвитку, згідно з якою нові культури виникають, переживають період розквіту, а потім проходять через етапи занепаду та загибелі. Кожен такий цикл триває близько тисячі років, кожна культура має відмінні риси, що визначають мислення та дії людей. Вже сама назва роботи містить у собі тезу, яка обґрунтовувалась у книзі, на межі XIX–XX століть культура Західного світу, на думку Шпенглера, прийшла до періоду занепаду. Перший том книги був опублікований у 1918 році, приніс автору велику популярність та викликав запеклі дискусії. Ця робота дуже вплинула на вчених-соціологів Арнольда Джозефа Тойнбі, Пітіріма Сорокіна, Хосе Ортегу-і-Гассета.