З перших днів Східної кампанії головним «головним болем» Вермахту стала радянська бронетехніка, на боротьбу з якою гітлерівці змушені були кинути всі сили – танки та штурмові гармати, піхоту та пікіруючі бомбардувальники, протитанкову артилерію та зенітки. Знамениті «Тигри» та «Пантери» також створювалися насамперед як «вбивці» російських танків – не допомогло. У результаті німцям довелося розробляти цілу родину спеціалізованих бойових машин - так званих Jagdpanzer'ов («винищувачів танків»), від легких «хетцерів» і середніх Jagdpanzer IV до важких «Ягдпантер» і надважких «Ягдтигрів», які по праву вважалися найпотужнішою Другий Світовий, з бронювання бойової рубки JagdTiger перевершував навіть легендарні «Фердинанди», а його жахлива 128-мм зброя вражала будь-яку бронетехніку на дистанції до 3 кілометрів! Задуманий як чергове Wunderwaffe («чудо-зброя»), яке мало змінити хід війни, «Ягдтигр» не виправдав сподівань, що покладалися на нього, ставши такою ж надмірною і фактично марною бойовою машиною, як і «Королівський Тигр»: «Ціл, гідних 128-мм гармати, противники гітлерівської Німеччини не мали. З металу ж, необхідного для виготовлення одного «Ягдтигра», можна було зробити чотири «хетцери» – найкращих легких протитанкових САУ часів війни, від яких було набагато більше користі!»