Я звичайна. Без цілей, бажань, планів та мрії, яку хочеться здійснити до тремтіння. У мене є порядок кожного дня і всього мого життя, для якого опікун задумав щось грандіозне. І я не проти, я звикла жити так, як хочеться іншим. Ось тільки звичний уклад став звертатися на порох, коли в нашому університеті з'явився Він. Неможливий, вічно усміхнений, зухвалий… Разом зі своєю ще більш неможливою, нахабною, руденькою нареченою!