Літописи такого роду з'являються в російській літературі раз на сторіччя. Письменник бере на себе відповідальність за час і, збираючи докупи те, що сталося з кожним з його сучасників, поєднуючи особистий досвід з історичним, створює епічне полотно, яке зберігає всі деталі, але надає їм загальний зміст і виразність. Всі ми чекали на книгу, яка б пояснила, що ж зі світом і з нами трапилося, і водночас довела, що те, що сталося, є художньою темою, що хаос може оформитися в художній образ епохи. Тепер така книга є. Це роман Максима Кантора «Підручник малювання». Ця книга містить історичну хроніку, написану одним із персонажів. Автор хроніки групував факти і давав характеристики подіям і людям, виходячи зі своїх уподобань — відповідно, як документ цей текст розглядатися не може.