Я маю бути кращим. І я найкращий. Я швидкий. Силен. Розумний. Я головна опора футбольної команди своєї старшої школи, і мене цікавить Вища Ліга. Члени моєї команди зроблять усе, що я скажу – чи то на полі, чи поза ним – адже я капітан. Дівчата буквально благають, щоб я поповнив ними список моїх завоювань. І поки мені вдається бути профі для кращої команди світу, мені не доведеться турбуватися, що я викликаю лють свого батька.

Я Томас Мелоун. І саме я подбав про те, щоб увесь світ крутився навколо мене.

У нас у школі з'явилася нова, і це тільки питання часу – коли вона поступиться моєю чарівністю. Просто ця дівчинка трохи норовливіша, ніж інші - навіть не скаже, як її звуть! До того ж, вона розумна. Можливо, навіть надто. Я не можу підпустити її до себе. Нікого не можу підпустити. Я не особливо схвильований, але все ж таки повинен визнати, що вона заважає мені зосередитися на моєму головному завданні.

Батько навряд чи буде радий.

До речі, я не згадував, що люблю Шекспіра ? Так, знаю, я ходяче протиріччя. І як казав поет: «Одні народжуються великими, інші досягають величі, третім його нав'язують»1.

Так чи інакше, мені підходять усі три варіанти.

Ну і яке комусь. жити згідно з цими принципами?