«…Ватсон відпив із чашки: – Просто дивуюся вам, Шерлок, як же ви здогадалися? – Свіжі шпалери. Коли їх клеять, тримають вікна закупореними, інакше робота піде нанівець. Але ось потім... - Холмс знову затягнувся трубкою і витяг ноги до каміна. У цей момент з вулиці пролунав звук екіпажу, що під'їжджав, і знизу почулися голоси. — Шановний, це Бейкер-стріт двісті двадцять один-біс? — Правильно, сер. друг мій, - вийнявши трубку з рота, кивнув Холмс, - це російський акцент. Готовий тримати парі на шилінг, що під'їхала якась важлива особа. - Ви мене не проведете, Шерлок, - самовдоволено посміхнувся Ватсон, - цей шилінг я залишу собі. Ми з вами знаємо, що на першому поверсі розташована ювелірна крамниця Беннінга Арнольда. Другий голос якраз належить йому. Хазяїн виходить вітати лише тих, у кому сподівається побачити заможних покупців. Тож висновок очевидний. – Браво, Ватсоне, мої уроки не пройшли даремно. Що ви можете ще додати?…»