…Я несла себе немов корабель, на який хочуть зійти, але він уже відплив від причалу і плив до поставленої мети. Якір спускати я вже не збиралася. Взявши келих шампанського в офіціанта, акуратно занапастила його, трохи швидко обвівши поглядом зал. Багато людей у дорогих дизайнерських вбраннях. Вони не цікавилися мистецтвом, їм було цікаво лише одне — демонстрація себе, своїх грошей та уявної величі. Брехливі посмішки в обличчя, заздрісні погляди за спиною. Плітки, інтриги. Все це суспільство повністю потонуло у цьому бруді, і я була тут разом із ними… Вбивства, зради…. Шлях до свободи, нещадний. А чи вартий він того? Чи зможе Марія звільнити себе від цих кайданів любові чи згорить у ній вщент?