Посмішка, жест, поза, погляд, зітхання, дотик часом можуть повідомити про людину набагато більше, ніж її мова чи лист. Автори цієї фундаментальної монографії розглядають тілесність як невід'ємну частину культури, а невербальну семіотику як найважливішу складову не тільки мови, а й соціального життя. Яким чином мова та тіло впливають одна на одну? Які культурні інтерпретації ми надаємо цим взаєминам? Якою є роль невербальної комунікації у виникненні культурних відмінностей? Чи справді недооцінка мови тіла часом може стати не меншою перепоною на шляху до порозуміння, ніж незнання іноземних мов?