З 1452 року, з видання 42-рядкової біблії Гуттенберга, текст та книга становили єдине ціле. Опублікувати текст означало надрукувати книгу, читання тексту мало на увазі читання книги, а придбати текст можна було лише купивши книгу ... Ця історія почалася ввечері звичайної п'ятниці, коли практикантка принесла ветерану видавничої справи Роберу Дюбуа, колишньому власнику, а нині головному редактору його ім'я, електронну читалку. Дивлячись на «гладку, чорну, холодну штуковину», старий видавець розуміє, що відтепер його життя вже не буде колишнім. Що станеться з його професією тепер, коли текст та папір розділені? Дюбуа здається, що і серце його розкололося на дві частини. Схоже, назріває революція. Можна зневіритися, але ... Дюбуа лише загадково посміхається. І продовжує працювати — обідає з авторами, зустрічається з читачами, радиться з книготорговцями… Тепер він не розлучається з читалкою, яка змушує його відкривати для себе зовсім новий світ, який поки що лякає. Дюбуа допоможе освоїтися у ньому своїм молодим колегам. Хоча знає, що йому самому в цьому світі немає місця. Герой роману дивиться на те, що відбувається з гумором, проникливістю і теплотою — він упевнений: ніякий технічний прогрес не в силах знищити в людині пристрасть до читання.