«…Відповіді не було. Я ще раз постукала. Той самий результат. Тоді я натиснула на ручку дверей, і двері плавно відчинилися. Я обережно зазирнула в кімнату та так і завмерла від подиву. На дивані біля вікна, зігнувшись і закривши обличчя руками, сиділа Танька. Плечі її тремтіли, вона явно ревела, але намагалася робити це беззвучно, стримуючи ридання. Я ввійшла, зачинила за собою двері і тихо покликала її: — Танечко, Таня, що з тобою? Вона схлипувала і підвивала, розмазуючи сльози по щоках. Якби не якісна косметика, якою користувалася Танька, її обличчя давно стало б плямистим від розлучень. Я дивилася на неї вражена, дивуючись метаморфозі, що відбулася з нею. З сяючою світської левиці наша місіс Болтон перетворилася на заплачену дівчисько…»