Проблема витоку таємної інформації існувала завжди ще до сенсаційних викриттів сайту «Вікілікс». Радянський Союз активно вів переговори з найближчими союзниками США щодо НАТО, але ті вимагали повного засекречування каналу зв'язку, тому що не хотіли, щоб про зміст переговорів дізналися у Вашингтоні. Спочатку таким чином здійснювалися контакти між радянським керівництвом із французьким президентом де Голлем. Вони виявилися настільки успішними у сенсі зближення позицій Франції та СРСР, що призвели до ліквідації штаб-квартири НАТО в Парижі та виходу Франції з військової організації Альянсу у 1966 році. 1969 року «таємний канал» почав діяти між керівництвом ФРН та СРСР. Переговори теж дуже успішно завершилися з погляду радянських зовнішньополітичних інтересів: ФРН визнала соціалістичну німецьку державу — НДР і кордони з країнами Варшавського договору по Одеру і Нейсу, що склалися за підсумками Другої світової війни. Про що кажуть президенти? Секрети перших осіб» - ключова постать у підтримці каналу з радянської сторони В'ячеслав Єрвандович Кеворков. Читачам вперше стають доступні подробиці таємних радянсько-західнонімецьких самітів, про які промовчали у своїх спогадах їхні учасники — канцлери ФРН Віллі Брандт та Гельмут Шмідт та радянські дипломати Валентин Фалін та Юлій Квіцінський.