Я була егоїсткою, жила для себе і вважала, що так і треба. Поки моє життя не змінилося так, як я й уявити не могла. Я хотіла б все виправити, але для цього вже надто пізно. І самокатуванням. Як би там не було, програма моєї різдвяної вечірки передбачала виключно скиглі від жалості до себе, але ніяк не снігову бурю, яку доведеться пережити в Нью-Гемпширі, де залишилися всього пара-трійка місцевих сміливців. А я зовсім не входжу до цих сміливців ... не в своїх модних чобітках і тоненькому пальто. Тепер вже нічого не змінити. Зате впевнено можна сісти за написання книги «Як стильно і модно пережити сніжну бурю». мені вже не буде так самотньо?