— Час смерті... — сказав лікар. Я ніколи не забуду того моменту, коли глянув на Еллі і побачив, що її колись рожеві щоки тепер стали блідими, а ідеальні губи набули синюватого відтінку. Жінка, з якою я познайомився, коли нам було лише по п'ять років. Моя дружина. Мій найкращий друг... і мати нашої дочки, що тільки що народилася. «Ти обіцяла мені, що ми будемо разом вічно», — хотів сказати я їй. — Ти віддала мені себе на все життя, — повторював я знову і знову. Але її життя обірвалося зараз, у двадцять п'ять років. — Ви повинні попрощатися з нею, — прошепотів лікар. біль. Такого болю, наче хтось вирвав його з моїх грудей. Але найжахливіше... — Ми збираємось витягти серце з її тіла. Вона хотіла стати донором, — сказав доктор. Вона ніколи не говорила мені про це. Вона ніколи не говорила мені, що тепер її серце продовжить битися в тілі іншої жінки. Вона ніколи мені не казала, що ця жінка знає мене, і жодного разу не дозволила мені дізнатися про неї. Вона ніколи не говорила, чиє серце підкаже мені справжній шлях — її чи моє? Вона могла розповісти мені про це...