Якби собаки не загавкали, як скажені, на незнайомий фургон біля дверей палацової кухні, королева ніколи не дізналася б про щотижневі візити Вестмінстерської пересувної бібліотеки. Але, піднявшись сходами фургона, щоб вибачитися за здійнятий собаками шум, вона, зрештою, обрала роман напівзабутої письменниці Айві Комптон-Бернетт. Читання не приваблювало королеву, але виховання не дозволило залишити книгу недочитаною, а потім, щоб не здатися неввічливою, вона взяла ще одну. Друга, обрана більш вдало, пробудила у Її Величності пристрасть до читання, що згодом стала настільки сильною, що через неї королева почала нехтувати своїми обов'язками. І поки королева читала все - від Томаса Харді до Аніти Брукнер, від Пруста до Беккета, - придворні вступили в змову з метою припинити її літературну одіссею. Позбавлена всякого піетету і надзвичайно весела книга, "Непростий читач", являє собою прекрасний аргумент на користь читання, висловлений одним з його найбільших поборників, Аланом Беннетом.