Олександр Ілліч Антонов (1924—2009) народився на Волзі у місті Рибінську. Друкуватися почав з 1953 р. Працював у багатьох газетах та журналах. Член Спілки журналістів та Спілки письменників РФ. У 1973 р. побачила світ його перша повість «Снігу полярні звуть». З початку 80-х. Антонов пише історичну прозу. Він автор романів "Великий государ", "Князі віри", "Честь воєводи", "Російська королева", "Імператриця під білою вуаллю" та багатьох інших історичних творів; лауреат Всеросійської літературної премії «Традиція» за 2003 рік. У цьому томі представлений роман «Євпраксія», в якому розповідається про долю онуки великого князя Ярослава Мудрого — князівні Євпраксії, яка протягом сімнадцяти років була імператрицею Священної Римської імперії. Ніхто й ніколи не справляв такого враження на європейське суспільство, яке залишила про себе російська княжна: папа римський Урбан II, який благословив імператрицю на християнський подвиг, був підкорений її сильною особистістю, а Генріх IV, який полюбив Євпраксію за розум і красу, так і не зумів розгадати її таємничу душу.