Це розповідь про зруйноване життя та вистраждане одкровення людини, яка просто хоче відновити справедливість. Разом з автором ми поринаємо у спогади про його дитинство, жахаємося жахливості концтаборів, споглядаємо війну з погляду завербованих мимоволі, спостерігаємо відродження нормального життя після поразки нацистів, обурюємося несправедливістю влади. П'єр Зеель написав свої спогади, щоб його почули і йому повірили, на відміну від уряду, який вважає за краще пам'ятати лише про окремі групи постраждалих.