«Фанечка у нас не красуня, та ще й заїкається. Бідна дівчинка». Так у дитинстві батько говорив про актрису, яку англійська енциклопедія включить до десятки найвидатніших служниць мельпомени XX століття. Але це буде пізніше, як пізніше буде всесоюзна слава, любов мільйонів, фрази, які цитують досі, і неймовірна самотність. "Самотність - це коли в будинку є телефон, а дзвонить будильник". У неї з'являються знайомі молоді люди, але Фаїна байдужа до них. Справжнім другом Фаїни стає актриса Павла Вульфа. «Лесбіянство, гомосексуалізм, мазохізм, садизм – це не збочення. Збочень, власне, лише два: хокей на траві та балет на льоду». Слава росте, а щастя в житті так і не додається. Багатьох відлякує її безглуздість і насмішкуватість. Навколишні вважають її невживливою, часом навіть безглуздою, але ніхто не в змозі зрозуміти, що за «колючками» прихована чиста, вразлива душа, яка прагне душі. «Коли я помру, поховайте мене, і на пам'ятнику напишіть: «Померла від огиди»… Про Фаїну Раневську можна читати нескінченно — вам буде дуже сумно, то неймовірно смішно, але ніколи не нудно. Адже «старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго».