В основу цієї книги ліг блог Доді Белламі 2010–2011 років, у якому письменниця документувала свої спроби раз і назавжди звільнитися від невдалого роману з неназваним буддійським гуру. Публічний експеримент, в якому зійшлися гумор і вразливість, життєвий досвід і готовність щоразу наступати на одні й ті ж граблі, стає потужним протиотрутом від сорому і приводом поміркувати про письменницьку практику. Белламі – велика фігура літературного авангарду Сан-Франциско 80-х і одна з головних авторів «Нового нарратива» – щедро вписує в текст своїх друзів і колег, а також творчих постатей, що її надихають, від Сільвії Плат і Бессі Сміт до Єви Гессе та Айлін Майлз, затверджуючи право жінки* бути відвертою та непомірною, бажати, злитися і не виправдовувати очікувань.