Мені завжди було цікаво читати чи слухати розповіді про кораблі: адже у кожного з них своя доля, часом не менш дивовижна, ніж доля людини. Кожен корабель по-своєму гарний. Вигадати і побудувати корабель — не просто. Люди мучаться роками, іноді роблять радісні відкриття, а іноді зазнають гірких невдач. І я нарешті вирішив сам написати книгу про історію суднобудування. І як тільки почав писати, відразу ж почали згадуватися різні випадки з моєї служби на флоті. Пам'ятаю, коли я був ще курсантом морського училища, ми вперше вийшли в море на вітрильній шлюпці. — попередив нас старий боцман. Не встигли ми походити морем годину-другу, як вітер посилився, піднялися хвилі і нас стало заливати. «Навіщо нам йти подалі від берега? Навпаки, треба ближче — біля берега ми не втопимося»,— вирішили ми й направили ніс шлюпки до найближчого мису. Але дуже скоро з усіх боків з води з'явилися камені. Шлюпку почало бити про них, а вітрило з щоглою лягли на воду. Довелося всім курсантам стрибати за борт, зриваючись з каміння і занурюючись із головою у воду, відводити шлюпку від берега, ставити її на рівний кіль і якнайшвидше йти у відкрите море. Там нас гойдало, обдавало бризками, але погрози розбитися об каміння вже не було. . Та й саме мистецтво будувати морські судна народжувалося теж довго і важко. Про довгий шлях, який проліг від першого плоту до сучасного атомоходу, і розповість ця книга. В. Сахарнов