«Помремо за Імператора, не оглядаючись назад» — з цією піснею камікадзе не замислюючись ішли на смерть. Їх емблемою була хризантема, а відмітним знаком — «хатімаки», біла головна пов'язка, що символізує непохитність намірів. Внаслідок їх самогубчих атак було потоплено понад вісімдесят американських кораблів і пошкоджено близько двохсот. Торішнього серпня 1945 року з японськими смертниками довелося зіштовхнутися і радянським військам, звільняли Маньчжурію, Корею і Китай. Але ні самозречення і масовий героїзм камікадзе, ні легендарна стійкість «самураїв» не врятували Квантунську армію від розгрому, а Японську імперію — від ганебної капітуляції. камікадзе, але так і не встигли вирушити на останнє завдання (таких добровольців-смертників у японців було втричі більше, ніж спеціальних літаків та торпед). Їхні розповіді і лягли в основу цієї книги - першого російського роману про камікадзе.