Книга відомого арт-критика та куратора Віктора Мізіано є першою російською спробою теоретичного опису кураторської практики. Поява останньої наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років автор пов'язує з переходом від індустріального до постіндустріального (нематеріального) виробництва. Діяльність куратора розглядається у книзі в контексті системи мистецтва, а також через відношення глобальних та локальних мистецьких процесів. Автор досліджує внутрішню природу кураторства, властиві йому мову та етику. Прочитаний вперше як цикл лекцій у московському Інституті УНІК текст книги зберігає зв'язок з усною мовою та супроводжується екскурсами до професійної біографії автора.