Так як же нам переконати Недобрих Самаритян, щоб вони не шкодили бідним країнам, якими б благородними їхні наміри не були? І що вони могли б зробити натомість? Поєднуючи історію, аналіз сучасного світу, прогнози на майбутнє та пропозиції деяких змін, справжня книга може дати відповіді на ці питання. У цих розділах я продемонструю, що багато з того, що читач міг вважати «фактами історії» або неправильно, або становить лише напівправду. Британія та США не є батьківщиною свободи торгівлі; насправді протягом довгого часу вони були найбільш протекціоністськими країнами у світі. Не всі країни досягли успіху, вдаючись до протекціонізму та субсидій, але з тих, хто прийшов до успіху, майже немає тих, які обійшлися б без них. Для країн свобода торгівлі рідко була предметом їхнього власного вибору; часто вона нав'язувалась ззовні, іноді навіть військовою силою. Здебільшого при свободі торгівлі вони жили дуже бідно; коли ж вони застосовували протекціонізм та субсидії, їм жилося набагато краще. Найкраще економічні показники мали ті країни, які відкривали свої економіку вибірково і поступово. Неоліберальна політика вільного ринку та свободи торгівлі вимагає жертвувати справедливістю на користь зростання, але насправді не досягає ні того, ні іншого; за останні двадцять п'ять років, коли ринки звільнили і кордони відкрили, зростання сповільнилося. на голову загальноприйняті погляди на економічний розвиток. Завершальна глава починається альтернативною «історією з майбутнього», але цього разу дуже безрадісною. Сценарій навмисно зроблений песимістичним, але його підстава міцно корениться в сьогоднішній реальності, показуючи, наскільки близькі ми до такого майбутнього, якщо продовжимо неоліберальну політику, що розповсюджується Недобрими Самаритянами. Далі в цьому розділі я представлю деякі ключові принципи, що підсумовують детально розглянуту у всій книзі альтернативну економічну політику, яка повинна керувати нашими діями, якщо ми збираємося допомогти країнам, що розвиваються, рухати вперед свою економіку. Незважаючи на похмурий сценарій, глава, як і вся книга, завершується на оптимістичній ноті, пояснюючи чому я вірю, що більшість Недобрих Самаритян можна змінити і змусити по-справжньому допомогти країнам, що розвиваються, покращити їхнє економічне становище.