Опубліковані роботи, включені в перший том, відображають розуміння автором необхідності за будь-яких політичних та економічних обставин продовження ідеологічної, у тому числі теоретичної боротьби за збереження, розвиток соціалізму та переростання його в повний комунізм. Як тепер стало ясно, після скоєної на XXII з'їзді контрреволюції ревізіоністські, тобто прикриті марксистською термінологією, а по суті буржуазні погляди стали поширюватися все більше, і завданням марксистів стало їх викриття та подолання. Автор у цей час — у 1971 році після закінчення математико–механічного факультету Ленінградського державного університету вступив до аспірантури економічного факультету ЛДУ та працював над дисертацією зі спеціальності політична економія на тему «Співвідношення якісного та кількісного аналізу в марксистській політичній економії», яку успішно захистив у 1971 року, був прийнятий асистентом кафедри політичної економії та розширив наукову роботу із захисту та розвитку марксистських поглядів. Спільно з деканом економічного факультету учасником Великої вітчизняної війни професором М. А. Моїсеєнко він підготував книгу «Демократичний централізм — основний принцип управління соціалістичною економікою», що вийшла в «Леніздаті» 15-тисячним тиражем відтворену в цьому томі книжку «Демократичний централізм». економічного ревізіонізму. З цієї книги, можна сказати, починається свідома класова боротьба авторів у сфері ідеології, в якій, зрозуміло, були не лише супротивники, а й союзники, з якими автор встановив та підтримував бойовий творчий контакт. Ця книга отримала позитивні рецензії, а спроби дати розгромну рецензію не вдалися. Натомість противники потім активно намагалися не дати автору захистити докторську дисертацію, яку він все ж таки захистив за підтримки соратників у 1987 році за спеціальністю «Теорія наукового комунізму».