Книга не є ні виправданням, ні надмірним вихваленням Борхеса, але лише означає схильність автора до магічного реалізму. «Карл ван ден Воорт – письменник-самоучка» розповідає про вигаданого персонажа – письменника, досить далекого від літературного мейнстриму, твори якого залишаються непомітними для широкої аудиторії. В есе «Глибинна думка, що лежить на поверхні» дається тлумачення ідеї, що лежить в основі оповідання Х.Л. Борхеса "Алеф".