Золотисте волосся, великі зелені очі та маленький будиночок, що нахилився, на околиці села – це всі ознаки, за якими Ізабель та її мати односельці звинуватили в причетності до чаклунства. Сильна посуха залишила мешканців без урожаю. Справді, мати й дочка зналися на травах і часто допомагали людям. Але тільки лінивий не став би травником, живучи біля самого лісу. Ах, як би хотіла стати Ізабель тією самою відьмою хоч на секунду, щоб дати відсіч озлобленим селянам, що несуть вогонь, щоб спалити їх! «Біжи!» – останнє, що почула вона з вуст вмираючої матері та кинулася геть, до лісу, назустріч неминучості… Ілюстрація Борис Грох