«Сталося все це, як легко здогадатися, дуже давно, але вже після катастрофи. Років чотириста тому. Розмовляли якось владика вод і владика небес, і вийшла у них ось яка суперечка. Перший стверджував, що це моряки – брати і відносини з-поміж них як між братами: тоне завжди прийдуть допоможе, нехай навіть із ризиком життя, нужденному допоможуть припасами чи парою-другой працьовитих рук. Другий же стверджував, що на суші брати, буває, ріжуть один одного без жодної жалості, та й на морі між моряками трапляється всяке. Будь-яке, звичайно, трапляється, заперечив владика вод, але моряки однаково приходять один одному на допомогу завжди. І ніколи не обманюють один одного, адже я так наказав від початку вод, хіба не пам'ятаєш? Владика небес сміється в голос: та ти очі розкрий ширше, брате! Подивися сам, що у твоїх водах робиться! Владика вод подивився, і похмурнів його погляд. Добре, братику, сказав він. Я займуся цим…»