Уявіть собі: Чикаго, процвітаюче рекламне агентство, ви йдете коридором, а вам назустріч усміхнений співробітник з акуратно вирізаною на футболці діркою. Ви йдете далі, і раптом хтось у костюмі клоуна стріляє вам у серце з пістолета. Понарошку, звичайно, не кулями, а барвниками для пейнтболу, але вас-то він про це не попередив. Ось така ситуація у цьому романі. Загалом, воно й зрозуміло — щоб остаточно не звихнути серед стандартних скляних клітин сучасної американської фабрики з виробництва рекламних цінностей, потрібно або спочатку бути психом, або вміло таким прикидатися. Про це і розповідає чудовий роман молодого американця Джошуа Ферріса, який інший американець, відомий нам Стівен Кінг, за абсурдністю ситуацій порівняв з «Ухилом-22» Джозефа Хеллера, і був абсолютно правий.