Давид Гільберт мав намір привести математику з методологічного хаосу, в який вона поринула в кінці XIX століття, до порядку за допомогою аксіоми, що обгрунтувала її несуперечливо і повно. У результаті цей епохальний проект провалився, але сама спроба назавжди змінила вигляд усієї дисципліни. Щоб позбавити математику протиріч, зробити її «ідеальною», Гільберт досліджував її вздовж і впоперек, навіть заглибився у фізику, щоб надати квантовій механіці структуру, названу пізніше його ім'ям, — гільбертовий простір. Серед колег цього непересічного вченого виділяла неймовірна харизма, а знамениті 23 кардинальні проблеми, сформульовані ним у 1900 році, визначили розвиток самої дисципліни на десятиліття вперед. Він перетворив місто Геттінген на світову столицю математики, але став свідком того, як його руйнують нацистські зачистки. Знаменита фраза «Ми маємо знати. Ми знатимемо», вигравірувана на його могилі, передає спрагу знань останнього великого математика-універсала.