Набоков був більшим ніж антирадянський письменник. З радянською владою він мав навіть не ідейні, а естетичні розбіжності. Він ставився до комуністичного режиму з гидливістю і зневагою і відмовляв йому в будь-якому праві наслідування російської культури. Набоков не мав ілюзій щодо відродження Росії. Росія для нього завершилася, і все, що відбувається після 1917 року, до неї не має жодного стосунку. Далі, говорячи словами одного з персонажів роману «Подвиг», була лише одна «блатна музика». «Раніше за все, — каже головний герой п'єси «Людина з СРСР» колишньому поміщику, який вирішив від емігрантської туги втекти до Радянського Союзу, — відучитесь говорити «Росія». Це називається інакше».