Альфред Адлер, один із основоположників психоаналізу, першим задумався, чому заїки так часто прагнуть на сцену, а каліки так прагнуть брати участь у спортивних змаганнях. Ці роздуми призвели його до відкриття механізму гіперкомпенсації у структурі особистості, у межах якого наявність здібностей, які дефіцит штовхає людини на великі звершення. Навіщо? Що є справжньою причиною цих вчинків? Відповідь на це запитання Альфред Адлер знайшов на сторінках щоденника Ф. Ніцше, великого пацієнта психіатричної клініки, який більшу частину життя провів у сутінках свідомості, і тільки воля до влади здатна була пробуджувати в ньому велич генія. Зігмунд Фрейд вважав, що провідною силою для людини є прагнення задоволення. Віктор Франкл зробив основним для людини прагнення до пошуку сенсу, і лише Альфред Адлер побачив волю до влади і зрозумів, що саме ця темна сила спонукає людину до великих звершень. Історії манії величі, її тріумфу та падіння, і присвячена ця книга.