У нас немає багатих, а вони кажуть, що у них мало бідних; у нас немає демократії, але країною правлять колишні комбайнери та слюсарі, а у них демократія є, але дивовижним чином при владі завжди опиняються люди зі старовинних найбагатших сімей, які з молодих нігтів готувалися правити. Ми – «імперія зла», а вони – «країна добра і свободи», яка несе процвітання світу на крилах «Томагавків». Ми погані та неправильні, вони хороші та добрі. Але чому так відчайдушно здається, що хтось бреше?